Проблеми розгляду корупційних кримінальних правопорушень, протидія зловживанню процесуальними правами, забезпечення права на справедливий розгляд кримінальних проваджень – ці питання обговорювали під час VІІІ Київського полілогу «Ефективність антикорупційного правосуддя: фокус на протидії зловживанню процесуальними правами».

Першу тематичну дискусію полілогу, яка відбулася під модеруванням заступника Голови ВРП Оксани Кваші, присвятили темі «Актуальні проблеми розгляду корупційних кримінальних правопорушень (питання законодавчого забезпечення та правозастосування)».

Заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк у спеціальній доповіді представила актуальну практику ККС ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних правопорушень за 2024–2025 роки.

Так, ККС ВС виснував, що законом не заборонено притягнення до кримінальної відповідальності за статтями 368 та 369-2 КК України одержувача неправомірної вигоди без вирішення питання про притягнення заявника – надавача неправомірної вигоди.

У справах щодо оцінки дій посередника у переданні неправомірної вигоди Суд також сформував чітку позицію: надавач неправомірної вигоди та посередник не обов’язково мають знати її кінцевого одержувача, бути обізнаними про її розподіл та ролі інших учасників. Для кваліфікації діянь за ст. 369 КК України достатньо усвідомлювати, що кошти передаються посадовій особі. Виняток є лише у випадках, коли йдеться про кваліфікований склад злочину саме за ознакою адресата неправомірної вигоди.

Ще одна позиція стосувалася того, чи є ініціатива з боку особи вимаганням. Суд наголошує: щоб дії вважалися вимаганням, має бути наявний тиск або створення умов, що змушують особу дати неправомірну вигоду.

Заступник голови ККС ВС звернула увагу на правову позицію щодо засудження пособника перед виконавцем. Так, засудження за пособництво у вчиненні злочину за відсутності одночасного чи попереднього засудження виконавця цього кримінального правопорушення само по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Окремий розгляд не позбавляє пособника можливості ставити під сумнів не лише докази та обставини, що стосуються його ролі у стверджуваному злочині, а й усі аспекти пред’явленого обвинувачення. 

Наталія Антонюк розповіла також про правові позиції ККС ВС щодо питань застосування норм процесуального права. Зокрема, окреслила позиції щодо визнання недопустимим доказом протоколів обшуку, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та експертизи.

Вона наголосила, що відповідно до правової позиції ККС ВС у кримінальних провадженнях за фактами корупційних правопорушень саме невідкладність обшуку на перших етапах з подальшим санкціонуванням цієї процесуальної дії слідчим суддею пов’язана зі специфікою розкриття злочинів цієї категорії. В іншому провадженні колегія суддів вказала, що якщо ж на час проникнення органами досудового розслідування до житла особи з метою проведення обшуку в суді не закінчений розгляд клопотання прокурора про надання дозволу на проведення цієї слідчої дії, то проникнення до житла є незаконним, а отримані за результатами цієї слідчої дії докази – недопустимими.

Що ж стосується НСРД, то зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за певний період є єдиною безперервною триваючою слідчою дією, що може документуватися єдиним протоколом.

У фокусі уваги присутніх були й строки досудового розслідування та правові позиції Верховного Суду із цього питання.

У своїй доповіді Наталія Антонюк окреслила проблемні питання, з якими найчастіше стикається ККС ВС під час розгляду кримінальних проваджень. Мова йшла про підтвердження стороною обвинувачення факту повідомлення про завершення досудового розслідування та кола повідомлених осіб. Зокрема, лише внесення прокурором (слідчим) відомостей до ЄРДР про завершення досудового розслідування та складання письмового повідомлення для сторони захисту не є початком строку ознайомлення з матеріалами, адже ознайомлення не може розпочатися раніше, ніж підозрюваному та захиснику стане відомо про надання доступу до матеріалів.

Крім того, заступник голови ККС ВС звернула увагу присутніх на те, що сторона захисту має належно повідомляти сторону обвинувачення про завершення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Завершила свою доповідь спікерка питанням добросовісної поведінки учасників процесу. Хоча в КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання ними є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Кожен учасник провадження повинен діяти сумлінно.

З презентацією Наталії Антонюк можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/OrmXOtvP.

У межах цієї дискусії виступили парламентарі Сергій Іонушас і Денис Маслов, в. о. Генерального прокурора Олексій Хоменко та Перший заступник Директора Національного антикорупційного бюро України Денис Гюльмагомедов.

Так, Голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас пояснив, що під час роботи над певною законодавчою ініціативою представники Комітету звертаються до органів правосуддя, правопорядку, прокуратури, адвокатів для отримання їхніх пропозицій щодо пропонованих законодавчих змін. «Ми намагаємося вносити зміни, розуміючи, яким чином вони надалі можуть бути застосовані», – зазначив спікер.

За його словами, специфіка діяльності, зокрема, Комітету з питань правоохоронної діяльності полягає в тому, що після того, як законопроєкти стають законами, на Комітет покладається обов'язок відстежувати, яким чином ці норми застосовуються на практиці. Згадав Сергій Іонушас і про законодавчі ініціативи, які зараз перебувають на розгляді в Комітеті: законопроєкти щодо забезпечення поваги до суду та оперативності розгляду кримінального провадження судом (реєстр. № 11387) і стосовно змін до КПК України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження (реєстр. № 12439).

На переконання Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Дениса Маслова, необхідність внесення змін до процесуального кримінального законодавства в аспекті запобігання зловживанню процесуальними правами назріла вже давно. У 2021 році у співпраці із суддями парламентарі напрацювали проєкт змін (законопроєкт реєстр. № 5661) до КПК України, які, у тому числі, стосувалися протидії зловживанню процесуальними правами.

Окремі положення цього законопроєкту вже були реалізовані в інших законопроєктах, водночас, як наголосив Денис Маслов,  його положення не втрачають актуальності. У законопроєкті № 5661, зокрема, пропонується доповнити загальні засади кримінального судочинства такою засадою, як неможливість зловживання процесуальними правами.

Пропонується доповнити КПК України новою статтею (24-1), у якій встановити прямий обов'язок для учасників судового процесу не зловживати процесуальними правами. Ідеться, зокрема, про неприпустимість за конкрентних обставин справи подання скарги на судове рішення, коли Кодексом встановлено заборону на його оскарження, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішене слідчим суддею, судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення або вчинення інших дій, які спрямовані на безпідставне затягування кримінального провадження чи перешкоджання виконанню судового рішення. Законопроєктом передбачається посилення грошового стягнення для випадків зловживання процесуальними правами, надання судам можливості постановляти окрему ухвалу в кримінальному процесі, а також спрощення правил складання і проголошення скорочених судових рішень.

В. о. Генерального прокурора Олексій Хоменко зауважив, що сьогодні ключовим завданням для органів прокуратури є фіксація воєнних злочинів рф та злочини проти основ національної безпеки. Водночас, запевнив він, питання боротьби з корупцією, незважаючи на повномасштабне вторгнення рф до України, залишається одним із пріоритетів діяльності органів прокуратури та правоохоронних органів. Головний результат у таких категоріях проваджень – це не затримання, вручення підозри чи скерування обвинувальних актів до суду, а реальне покарання.

Основними перешкодами в досягненні цього, за словами Олексія Хоменка, є колосальне навантаження на суди та випадки зловживання процесуальними правами сторонами: ігнорування судових засідань, безпідставні відводи. Тож в. о. Генерального прокурора акцентував на потребі чітко визначити в кримінальному процесуальному законодавстві поняття зловживання процесуальними правами та закріпити відповідальність за це.

На важливості своєчасності та розумних строків у провадженнях щодо корупційних правопорушень наголосив Перший заступник Директора Національного антикорупційного бюро України Денис Гюльмагомедов. Він навів статистичні дані щодо строків розгляду. Наприклад, у 2023 році середній строк розгляду справ у ВАКС становив 444 календарних дні, у 2024-му – 618 календарних днів. Водночас є випадки розгляду справ понад п'ять років, а затягування строків розгляду корупційних правопорушень створює сумніви щодо перспектив реального притягнення до кримінальної відповідальності.

Денис Гюльмагомедов зазначив, що разом із ліквідацією можливостей зловживання процесуальними правами (неявки в судове засідання, необґрунтовані відводи, скарги тощо) потрібно зважати і на фінансовий ресурс, який спрямовується на досудове розслідування та судовий розгляд у разі затягування. На його думку, варто прагнути до пріоритезації справ у судах за прозорими критеріями та обмеження кількості справ, які одночасно перебувають на слуханні у складу суду.

Центральною темою ІІ панельної дискусії, модератором якої була завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Зоя Загиней-Заболотенко, стало питання зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження та шляхи їх подолання.

Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Віктор Павлущик окреслив проблему в широкому контексті: боротьба з маніпуляціями у кримінальному процесі має стати системною державною політикою. За словами спікера, аналіз судової практики свідчить про надмірну тривалість кримінальних проваджень – у середньому сім років від моменту внесення відомостей у ЄРДР до ухвалення вироку. Це свідчить не лише про перевантаженість системи, а й про ефективність тактики зловживання з боку учасників процесу. НАЗК ініціювало розроблення законопроєкту щодо протидії зловживанню процесуальними правами, який уже пройшов обговорення в державних органах. На думку Віктора Павлущика, ухвалення цього акта сприятиме посиленню ролі суду у припиненні процесуальних маніпуляцій.

Суддя Вищого антикорупційного суду Віктор Ногачевський поділився практичним досвідом з розгляду резонансних справ, у яких затягування є свідомою стратегією сторони захисту. У своєму виступі він деталізував, як безпідставні відводи, систематичні неявки сторін, безконечні заміни адвокатів і повторне подання одних і тих самих клопотань блокують ефективну роботу колегій суддів. В умовах, коли на одного суддю припадають десятки справ і обмежений ресурс часу, кожна з таких дій має значний вплив. Віктор Ногачевський наголосив: без законодавчих змін і розширення інструментів впливу на недобросовісну поведінку сторін протидія таким діям залишається обмеженою.

На важливості чіткого тлумачення процесуальних норм акцентував суддя Апеляційної палати ВАКС Микола Глотов. Він звернув увагу на розбіжності в судовій практиці щодо участі сторін у судовому засіданні, зокрема тлумачення формулювань «за участю» та «за обов’язкової участі». Спікер проаналізував приклади з практики Верховного Суду, які демонструють відмінність у підходах, що своєю чергою створює підґрунтя для зловживань. Суддя зауважив, що питання обов’язкової присутності сторін має вирішуватися з урахуванням не лише формальної, а й змістової суті процесу з метою забезпечення балансу між правом на захист і функціонуванням правосуддя.

Член Вищої ради правосуддя Олексій Мельник окреслив дисциплінарний аспект проблеми. За його словами, ВРП дедалі частіше розглядає скарги, в яких ідеться про потурання суддями затягуванню процесу, наприклад через безпідставне задоволення відводів або невжиття заходів до учасників, що зловживають правами. Олексій Мельник навів приклади рішень, у яких ВРП визнала такі дії порушенням стандартів суддівської поведінки. Водночас він наголосив: Вища рада правосуддя має не лише каральну, а й нормотворчу функцію – формувати стандарти належного суддівського реагування на зловживання та забезпечувати єдність практики дисциплінарної відповідальності.

Іншу перспективу в дискусії представила адвокатка Ірина Одинець. Вона закликала не зводити проблему лише до поведінки сторони захисту. На її думку, зловживання процесуальними правами можливе і з боку прокурорів та слідчих, а іноді навіть суддів. Спікерка розкритикувала публічну риторику окремих антикорупційних органів, яка, за її оцінкою, порушує презумпцію невинуватості. Ірина Одинець також підкреслила, що навіть без окремого закону чинне законодавство (зокрема інститути штрафів і фіксації порушень) дає суду можливість реагувати на недобросовісну поведінку. Водночас головною умовою ефективної протидії вона вважає зміну правової культури учасників процесу.

Тематичну дискусію ІІІ «Забезпечення права на справедливий розгляд кримінальних проваджень» модерував керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін.

Секретар Другої судової палати ККС ВС Наталія Білик наголосила, що право на справедливий суд – це не просто одна із правових гарантій, забезпечена Конституцією України, КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а фундаментальне та невід'ємне право кожної людини. Навіть в умовах війни, коли можуть тимчасово обмежуватися певні конституційні права (зокрема, право власності, свободи пересування, зібрань та ін.), право на справедливий суд залишається недоторканним.

Суддя зазначила, що вже понад шість років у ККС ВС існує спеціалізація щодо розгляду антикорупційних проваджень. При цьому кожні три роки змінюється палата, яка спеціалізується на розгляді відповідних справ. На наступні три роки збори суддів визначили таку спеціалізацію за другою судовою палатою ККС ВС. Доповідачка зауважила, що змінюваність палат, які розглядають справи про антикорупційні правопорушення, сприяє формуванню та розвитку судової практики.

Наталія Білик сказала, що під час війни суддям доводиться працювати в непростих умовах, але вони намагаються адаптуватися. Певним кроком в цьому напрямі є розгляд справ у режимі відеоконференції, що стало вже звичайною практикою.  Такий спосіб сприяє оперативності судового розгляду та дотриманню розумних строків.

Доповідачка зазначила, що випадків скасування судових рішень через недотримання розумних строків розгляду справ в антикорупційних провадженнях не було. Водночас вона навела кілька прикладів, коли  сторона захисту стверджувала про порушення права на справедливий суд, однак ККС ВС не знайшов відповідних порушень. 

Суддя торкнулася й питання забезпечення права на захист. Сказала, що, як правило, у провадженнях щодо корупційних правопорушень підозрюваний, обвинувачений, підсудній укладають угоди із захисниками, зазвичай їх декілька. Але також є практика призначення захисників за рахунок держави. Існують випадки, коли засуджений стверджує про порушення права на захист через надану йому неналежну правову допомогу. Однак у таких випадках мають бути наведені конкретні докази надання неналежної правової допомоги, тут не може бути голослівних тверджень. Суд перевіряє такі доводи та приймає відповідне рішення.

Підсумовуючи, Наталія Білик зазначила, що все ж таки право на справедливий суд, незважаючи на війну та велике навантаження на суддів, у нас в державі дотримується.

Професор кафедри права та публічного управління Університету Короля Данила, д. ю. н., професор Микола Карчевський представив результати досліджень платформи CrimeDataLab, яка інтегрує дані офіційної статистики протидії злочинам в Україні та пропонує відповідну аналітику. Доповідач звернув увагу на дослідження щодо розд. XVII КК України.

Спікер відзначив недостатню ефективність у боротьбі з корупційними правопорушеннями: статистика свідчить, що в більшості випадків провадження порушують за незначні суми неправомірної вимоги, що не відповідає запитам суспільства. Є питання щодо притягнення до відповідальності за ст. 436-2 (виправдовування агресії рф). Згідно зі статистикою вік 72 % засуджених за цією статтею – понад 50 років; 39 % засуджених – жінки; 81 % засуджених звільняється від покарання. Микола Карчевський зазначив, що виникає цілком справедливе питання, чи це гідна відповідь на інформаційну агресію ворога. Також він звернув увагу на проблеми із протидією незаконному обігу наркотиків в умовах війни.

Доповідач зауважив, що коли система схильна обирати «зручні» справи, часто не ті, які реально захищають суспільство, то виникає небезпека втрати довіри до кримінальної юстиції. На його думку, необхідно комунікувати те, що відбувається, і це досягається за рахунок подальшої адвокації відкритих даних в Україні.

Старший асистент проєктів Програми підтримки ОБСЄ для України, к. ю. н. Олександр Водянніков звернув увагу, що справедливість, про яку говорять учасники заходу, – не тільки процес, але й матеріальні норми, які застосовують суди. Він наголосив, що криміналізація будь-якого діяння – це винятковий засіб державної політики. Натомість перелік приписів кримінального закону постійно доповнюється, відповідно, зростає навантаження на систему кримінальної юстиції, що, своєю чергою, впливає на ефективність її роботи.

На думку доповідача, КК України вже давно потребує аудиту. Необхідно зрозуміти, чи відповідають певні норми сучасним суспільним потребам, чи, можливо, вони є надто непропорційними.

Ще під час пандемії, а потім після початку повномасштабного вторгнення українці опинились у «моральній паніці» (термін означає соціальний феномен, що полягає в поширенні в суспільстві масової істерії щодо чого-небудь). В екстремальних обставинах іноді приймаються нераціональні рішення. І в певних випадках парламент піддався такій паніці. Але зараз він поволі виправляє перегини.

Олександр Водянніков зазначив, що перемога здобувається не тільки на полі бою, а й у суспільстві, коли є чітка візія майбутнього, того, яким ми хочемо побудувати наше суспільство після перемоги. В нас є певний орієнтир – інтеграція до Європейського Союзу, але цього недостатньо. Тому й надалі важливу роль відіграватимуть суди, особливо ВС, який формує політику і може виправляти через тлумачення певні вади нашого законодавства, а також надихати парламентарів на подальший розвиток законодавства.

Адвокат, к. ю. н. Ольга Пєнязькова акцентувала на важливості того, щоб громадянам було забезпечено не лише право на справедливий суд, але й реальний механізм захисту людської гідності у випадках, коли особу звинувачують у кримінальному правопорушенні. Це особливо важливо для ВАКС.

Разом із цим доповідачка зазначила, що вже на підозрюваних може чинитися публічний тиск через ЗМІ, соцмережі тощо. Коли справу ще не передано до суду, а різними засобами комунікації поширюється інформація про нібито вже доведений факт злочину та винуватість особи. Це дуже заважає захисту, який більш обмежений у доступі до інструментів комунікації порівняно з НАБУ, САП, які мають офіційні сайти та популярні сторінки в соцмережах. Через такі інформування суспільство очікує результатів – «посадок», і коли суд цього не робить через недоведеність злочину, то це підриває довіру до нього.

На думку адвоката, доцільно розглянути питання про запровадження певних правил щодо поширення відповідної інформації як для ЗМІ, так і для правоохоронних органів. Але, звичайно, це не повинно суперечити принципам демократії. Крім того, Ольга Пєнязькова запропонувала створити структуру, яка б фахово пояснювала громадянам доступною мовою, чому суд у тих чи інших випадках ухвалює виправдувальні вироки.

Відеозапис VІІІ Київського полілогу буде додано згодом.

Верховний Суд