Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Юлія Черняк протягом червня – липня 2025 року провела серію вебінарів і тренінгів для суддів та інших фахівців, які працюють з дітьми в системі правосуддя, у рамках пілотного проєкту  із запровадження  спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей. У фокусі уваги були питання: спори щодо дітей з іноземним елементом, застосування норм міжнародного права при їх вирішенні, транскордонне стягнення аліментів на утримання дітей, значення і порядок функціонування Гаазької мережі суддівської взаємодопомоги (IHNJ) та ін.

Під час лекції і практичних занять на тему «Окремі категорії судових справ щодо забезпечення права дитини на сім’ю з іноземним елементом» Юлія Черняк зазначила, що майже за три роки з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну багато сімей стали розділеними: один із подружжя залишився проживати в Україні, інший із подружжя (переважно це дружина разом з дітьми) виїхав за кордон, набувши згодом статусу особи з тимчасовим захистом на території певної держави – члена Європейського Союзу.

Таке «роздільне» проживання членів сім'ї вимагає з'ясування: чи або яким чином набуття статусу особи з тимчасовим захистом впливає на регулювання сімейних відносин. Також потребують вирішення питання, пов'язані з визначенням права, яке має застосовуватися до регулювання таких сімейних відносин, встановленням міжнародної юрисдикції, зібранням доказів за кордоном, порядком визнання і виконання іноземних судових рішень.

Лекторка зауважила, що хоч кількість сімейних справ з іноземним елементом збільшується, для багатьох українських суддів вони не є типовими. Такі справи передбачають особливий порядок ведення судового процесу та вирішення справи по суті.

Суддя наголосила, що дуже важливу роль у вирішенні міжнародних сімейних спорів відіграють ратифіковані Україною конвенції, прийняті під егідою Гаазької конференції з міжнародного приватного права. З погляду структури прикметною ознакою цих міжнародних правових документів є те, що вони уніфікують насамперед процесуальні норми: а) норми інституту міжнародної підсудності, б) визнання і виконання іноземних судових рішень, в) міжнародної судової допомоги, а також таким чином закріплюють міжнародні стандарти розгляду та вирішення міжнародних сімейних спорів, які стосуються дітей.

Крім того, Гаазькі конвенції про батьківську відповідальність 1996 року і про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року уніфікують колізійні норми, визначаючи, матеріальне право якої держави має застосовуватися для вирішення по суті конкретного міжнародного сімейного спору. Саме ці міжнародні правові документи стали предметом всебічного вивчення і практичного застосування під час вебінару та тренінгу.

В рамках вебінару учасники програми прослухали три мінілекції-презентації на такі теми.

Тема першої лекції – «Вирішення судами міжнародних сімейних спорів щодо дітей відповідно до Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996». Юлія Черняк розглянула такі питання: цілі і предметна сфера застосування Конвенції про батьківську відповідальність; питання юрисдикції – звичайне місце проживання дитини як основний критерій, юрисдикція держави перебування у справах щодо переміщених дітей і дітей-біженців, захист юрисдикції держави звичайного місця проживання дитини в разі її незаконного переміщення (утримування), інститут передачі юрисдикції «більш зручному» суду задля захисту дитини, вирішення питання конкуренції юрисдикцій; діти, переміщені з України до інших Договірних держав, внаслідок війни – можливі сценарії захисту – як визначити юрисдикцію (приклади української на іноземної судової практики).

Друга лекція мала назву «Вирішення судами справ про міжнародне стягнення аліментів на дітей». Вихідна теза проблематики – те, що аліментне зобов’язання з іноземним елементом породжує такі основні правові питання, які потребують вирішення суддею: I – міжнародна підсудність: національний суд якої держави є компетентним розглядати справу; II – застосовуване право: право якої держави підлягає застосуванню для вирішення справи по суті; III – визнання і виконання іноземного судового рішення про стягнення аліментів: який порядок визнання та виконання рішення українського суду за кордоном і рішення іноземного суду в Україні. Порядок вирішення цих питань проаналізовано на основі Закону України «Про міжнародне приватне право» та міжнародних договорів України з питань міжнародного стягнення аліментів. Особливу увагу лекторка звернула на правила Гаазької Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року і Гаазького Протоколу про право, що застосовується до зобов’язань про утримання 2007 року.   

На третій лекції «Значення і порядок функціонування Гаазької мережі суддівської взаємодопомоги (IHNJ)» Юлія Черняк на прикладі власного чотирирічного досвіду контактного судді від України і опрацювання за цей час 28 запитів від іноземних суддів розказала про  загальні принципи судових комунікацій у рамках IHNJ, як і для кого IHNJ працює, навела приклади найбільш успішного судового співробітництва. Також вона розглянула суто практичні питання про те, яким чином і яку інформацію національний суддя повинен надати контактному судді задля звернення до IHNJ, звернула увагу слухачів на Лист Верховного Суду апеляційним судам щодо IHNJ від 24 вересня 2024 року.

Під час тренінгів його учасники (судді місцевих судів України, психологи, працівники служб у справах дітей) вирішували чотири фабули-кейси, складені на основі «живих» справ, розглянутих, у тому числі, Верховним Судом, з подальшим аналізом та коментарем тренера.

Перша справа стосувалася концепції «звичайного місця проживання дитини» як основного критерію визначення міжнародної підсудності, під час її розгляду проаналізували правила підсудності, визначені Гаазькою Конвенцією про батьківську відповідальність 1996 року, що можуть бути застосовані до українських дітей, які отримали тимчасовий захист у ЄС. На основі обставин цієї справи було проілюстровано значення місця (тимчасового) перебування дитини у приймаючій державі, втрати попереднього й набуття нового звичайного місця проживання дитини з погляду юрисдикційних правил Конвенції.

У другій справі учасникам тренінгу потрібно було визначити особливості розгляду справ про повернення дитини в порядку Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, зокрема: порядок визначення компетентного суду; роль органу опіки і піклування та психолога в цій категорії справ; коло обставин, які підлягають з’ясуванню; застосування положень Гаазької Конвенції 1980 року в розрізі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На прикладі третьої справи аналізували можливість повернення до України дитини, яку було незаконно вивезено (утримувано), в порядку Гаазької конвенції 1980 року, під час дії воєнного стану, наводили аргументи за і проти щодо застосування п. «b» ст. 13 цієї Конвенції за такої ситуації.

Розглядаючи четверту справу, учасники тренінгу мали зосередитися на інституті опіки як засобі захисту інтересів дитини, відповідно до Гаазької конвенції про батьківську відповідальність1996 року, та вирішити, зокрема, такі питання: право якої держави потрібно застосувати для встановлення опіки щодо дитини – громадянина України, яка перебуває у ФРН, та як український суд має вирішити клопотання опікунів дитини про визнання на території України рішення німецького суду про встановлення опіки і призначення опікунів.

Під час вирішення кожної фабули Юлія Черняк звертала увагу на те, яка допомога може бути надана колегами – іноземними суддями в рамках Гаазької мережі суддівської взаємодопомоги і як правильно формулювати запит до зв’язкового (контактного) судді.

До участі в тренінгу долучилися також судді Верховного Суду Павло Пархоменко, Олена Білоконь, Євген Синельников.

Після завершення тренінгів слухачі подякували суддям ВС і поділилися своїми думками про навчання. Зазначили, що зрозуміли, наскільки складними є сімейні справи з іноземним елементом і чому важлива міжнародна координація та міжвідомча співпраця. Завдяки кейсам став зрозумілим алгоритм дій при розгляді таких справ, з’явилося більше впевненості, зник страх невизначеності, поліпшилося розуміння міжнародних нормативних правових актів.

Проведені вебінари і тренінги є складовою частиною навчальної програми «Дитиноцентрованість у справах про право дитини на сім’ю: практичні аспекти реалізації. Посилення спроможностей підтримуючої професійної спільноти». Це завершальні заходи розпочатого в березні цього року навчання за програмою спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей в рамках реалізації пілотного проєкту щодо спеціалізації суддів у сімейних справах, запровадженого за ініціативою КЦС ВС та Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні та ГО «ВГЦ "Волонтер"».  

Верховний Суд