13 липня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області розглянув цивільну справу щодо стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та відмовив у задоволенні позову, наголосивши на необхідності належного підтвердження статусу особи як споживача комунальних послуг.

Так, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання, а також інфляційних втрат і трьох відсотків річних. На обґрунтування позову було зазначено, що за певним об’єктом нерухомості протягом тривалого часу утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію.

Під час судового розгляду було досліджено матеріали справи та встановлено, що хоча виконавець комунальних послуг дійсно здійснював постачання теплової енергії до відповідного житлового приміщення, надані докази не підтверджували, що відповідач є власником, співвласником, користувачем цього житла або особою, яка отримувала відповідні комунальні послуги. Натомість наявні у справі відомості свідчили лише про його реєстрацію за іншою адресою.

Вирішуючи спір, суд звернув увагу на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких обов’язок оплачувати комунальні послуги виникає у споживача, тобто особи, яка є власником або користувачем об’єкта нерухомості та отримує відповідну послугу на підставі закону чи договору. Саме тому належне підтвердження статусу споживача є необхідною передумовою для покладення обов’язку зі сплати заборгованості.

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач перебував у правовідносинах щодо споживання комунальної послуги, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог та відмовив у їх задоволенні. Також суд зазначив, що за відсутності задоволення позову судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Звертаємо увагу громадян, що судовий захист прав у сфері житлово-комунальних послуг поширюється не лише на виконавців послуг, а й на споживачів, забезпечуючи справедливий баланс їхніх прав та обов’язків. Звернення до суду саме по собі не звільняє сторону від обов’язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Якщо ж належні докази відсутні, вимоги про стягнення заборгованості не можуть бути задоволені.